Технології проти спраги: як водоканали можуть вистояти під час тривалих блекаутів
Досвід Праги та мільйонні інвестиції у технології допоможуть українським містам вистояти під час тривалих відключень водопостачання.
Редакція КАША

Російські атаки на енергетичну інфраструктуру України неодноразово ставили під загрозу стабільне водопостачання. Щоб уникнути повного зневоднення міст під час тривалих відключень світла, водоканалам необхідно впроваджувати комплексні рішення, що включають резервне живлення, цифрові системи управління та модернізацію мереж.
Проблема відсутності електроенергії швидко перетворюється на проблему відсутності води, оскільки без електрики зупиняються насоси, очисні споруди та диспетчерські системи. Уряд України вже передав Києву 10 генераторів для водопостачання та ще 21 генератор для громад у 12 областях, але це лише частина необхідних заходів.
Корисний приклад для України – навчання Blackout 2024, проведені у Празі оператором водної інфраструктури PVK. Вони моделювали масштабне знеструмлення міста на 48 годин. Результати показали, що близько 43% споживачів не відчули б перебоїв, тоді як для 28% подання води припинилося б за кілька годин, а для 29% – практично одразу. Це підкреслює нерівномірність захисту міста від тривалого знеструмлення.
Празьке моделювання виявило, що резервне живлення потрібно планувати з урахуванням усієї технологічної схеми – від водозабору й очищення до насосних станцій, резервуарів і систем водовідведення. Крім того, Veolia через свою дочірню компанію PVK впровадила цифрові інструменти управління, такі як система SWiM NG (Smart Water Integrated Management), що об'єднує управління приблизно 70 000 одиниць обладнання та аналізує дані в реальному часі.
Досвід Праги також демонструє важливість фізичної модернізації мереж. За даними PVK, втрати води в мережі вдалося скоротити майже втричі за три десятиліття: з 43,13% у 1996 році до 14,82% у 2025-му. Менші втрати означають більше води для споживачів та менші витрати на її підготовку й перекачування.
Для забезпечення стійкості водоканалам потрібне резервне електроживлення, яке охоплює всю технологічну послідовність об'єктів, а також власна генерація, наприклад, когенераційні установки або біогаз з осаду стічних вод. Системи накопичення енергії, такі як промислові батареї, можуть підтримувати роботу автоматики та критичного обладнання під час коротких перерв.
Важливим елементом є резерви чистої води у спеціальних резервуарах, що дозволяють підтримувати постачання навіть за тимчасової непрацездатності насосних станцій. Цифрове управління, що включає датчики тиску, рівня води та витоків, дистанційний моніторинг і SCADA-системи, дає змогу швидше виявляти проблеми та керувати системою в умовах обмеженого доступу.
За попередньою модельною оцінкою, комплекс заходів із резервного живлення, когенерації, накопичення енергії, резервуарів, фізичного захисту та цифрового управління для водоканалу міста з населенням приблизно 500 000 людей може потребувати орієнтовно €40–60 млн.
Ці інвестиції варто порівнювати з потенційними економічними втратами. Дослідження американської Value of Water Campaign оцінило втрати економіки США від 24-годинного припинення водопостачання майже у $120 млрд. Для українського міста з населенням 500 000 це може становити орієнтовно $10–12 млн потенційних втрат за добу.
Інвестиції у стійкість мають економічний ефект і в нормальних умовах: скорочення втрат води зменшує витрати, власна генерація покриває енергетичні потреби, а цифровий моніторинг допомагає перейти від аварійних ремонтів до планового обслуговування. Фінансування може надходити з місцевих та державних бюджетів, міжнародних програм, грантів, кредитів та приватних інвестицій.
Розкладено КАШЕЮ
Що відомо
За описом джерела, досвід Праги та мільйонні інвестиції у технології допоможуть українським містам вистояти під час тривалих відключень водопостачання.
Що заявляють джерела
- Моделювання блекауту в Празі показало, що 43% споживачів не відчули б перебоїв з водою, тоді як 29% втратили б її майже одразу.
- Для міста з населенням 500 000 людей комплекс заходів зі стійкості водоканалу може коштувати орієнтовно €40–60 млн.
Незалежне підтвердження не наведено.




